Лише 65% українців мають доступ до централізованого водопостачання

14.06.2023 09:00

65% населення України мають доступ до централізованого водопостачання. За кількістю населених пунктів це лише четверта частина сіл та 98% міст України.

Про це йдеться у Звіті про результати аудиту ефективності виконання заходів, спрямованих на досягнення цілі 6 “Забезпечення доступності та сталого управління водними ресурсами та санітарією” Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року.  Відповідальний за проведення аудиту – член Рахункової палати Віктор Богун.

Аудит засвідчив певний прогрес у досягненні Цілі 6, проте залишається низка невирішених проблем щодо забезпечення доступності до питної води та якісних послуг з її постачання, будівництва та реконструкції систем централізованого питного водопостачання та водовідведення в селах і віддалених регіонах.

Зокрема, Україна працює над зменшенням обсягів скидання неочищених стічних вод. У 2021 році порівняно з 2015 роком обсяги скидів цих вод зменшилися на 38%, а їхня частка – на 5%. Це покращує стан водних ресурсів, позитивно впливає на здоров’я українців і забезпечення їх чистою питною водою.

Позитивна динаміка прослідковувалася і при використанні води у виробництві та побуті. Так, у 2021 водоємність валового внутрішнього продукту (ВВП) зменшилася більше ніж утричі і становила 7,3 куб. м використаної води на 1000 грн ВВП. Поточна водоємність зменшилася і становила 31% рівня 2015 року. Однак встановлений для водоємності орієнтир ВВП на рівні 3,20 куб. м не досягнутий, тому негативний вплив на навколишнє середовище не зменшився.

Аудитори Рахункової палати констатували, що українці мають обмежений доступ до якісної питної води. Питне водопостачання для населення країни майже на 80% забезпечується поверхневими водами, екологічний стан яких погіршується. При цьому централізованим водопостачанням забезпечені 65% українців, а за кількістю населених пунктів – 98% міст та 23% сіл. Решта мешканців сільської місцевості здебільшого споживають воду з колодязів та індивідуальних свердловин, санітарно-технічний стан яких переважно незадовільний. З 2015 року все більше проб питної води з централізованого та нецентралізованого водопостачання не відповідають встановленим нормам і показникам. Отже, епідемічна безпека погіршується.

Водночас доступ до централізованих систем водовідведення у 2021 році мали майже 96% міст. Однак у сільській місцевості та у віддалених районах цей показник залишається незадовільним і становить лише 1%.

Повномасштабна військова агресія рф призвела до значних, а іноді невідновних руйнувань критичної інфраструктури централізованого водопостачання та водовідведення міст.

“В Україні питання забезпечення якісною питною водою постало особливо гостро в період повномасштабного російського вторгнення. Як бачимо, останні події – знищення греблі Каховського водосховища – ще більше посилюють негативні наслідки російської агресії, зокрема гуманітарну й екологічну катастрофу, що призводить до браку прісної води”, – сказав Віктор Богун.

За даними оновленої оцінки Світового банку “Швидка оцінка шкоди та потреб в Україні”, станом на 24 лютого 2023 року прямі збитки від пошкодження об'єктів водопостачання і водовідведення становили 2,2 млрд дол. США. Втрати в цілому оцінювали приблизно в 7,5 млрд дол. США.

Аудитори Рахункової палати встановили, що через широкомасштабне вторгнення рф в Україну фактично втрачені понад 725 млн грн, які використали  у 2019–2022 роках на реалізацію інвестиційних проєктів із водопостачання та водовідведення у Донецькій, Запорізькій, Луганській, Харківській та Херсонській областях. Оскільки ці області на сьогодні перебувають в зоні активних бойових дій та під частковою окупацією, подальше виконання заходів неможливе, а проєкти втратили актуальність.

Також аудит засвідчив, що на всіх етапах бюджетного планування та виконання не відображене узгодження фінансових ресурсів з Цілями сталого розвитку, зокрема Цілі 6, водночас  у 2019–2022 роках на її досягнення в Україні використали кошти 9 бюджетних програм із 13 запланованих на загальну суму 4,3 млрд гривень. З яких понад 65% – кошти позик міжнародних фінансових організацій та іноземних кредиторів та майже 35% – кошти держбюджету, зокрема  державного фонду розвитку водного господарства (ДФРВГ) і державного фонду регіонального розвитку (ДФРР). При використанні коштів ДФРР фахівці Рахункової палати виявили порушень і фактів неефективного управління майже на 152 млн гривень.

Рішення та Звіт про результати аудиту будуть опубліковані на офіційному вебсайті Рахункової палати.

 

Довідка:

Ціль 6 “Забезпечення доступності та сталого управління водними ресурсами та санітарією” є однією із 17 Цілей сталого розвитку ООН, яку Україна зобов’язалася реалізувати до 2030 року.

Враховуючи національні умови та керуючись вимогами Порядку денного, у 2017 році розроблена національна система Цілей сталого розвитку України до 2030  року, яка складається з 17 цілей, 86 завдань і 172 індикаторів для їх моніторингу, і презентована в Національній доповіді “Цілі Сталого Розвитку: Україна”. Для досягнення Цілі 6 у Національній доповіді визначено 5 завдань та 13 індикаторів їх виконання, а також цільові значення для індикаторів на 2015–2030 роки.

У 2019 році Президент підписав указ про підтримку досягнення Цілей сталого розвитку ООН та результатів їх адаптації з урахуванням специфіки розвитку України. Проте Стратегія сталого розвитку України до 2030 року й відповідний національний план заходів досягнення Цілей сталого розвитку не затверджені. Це негативно вплинуло на діяльність виконавчих органів, відповідальних за виконання завдань, і на забезпечення українців водою.