Людям із порушенням зору
Попри спроби реформувати вугільну галузь, вона стагнує останні 30 років, чим завдає мільярдних збитків державі.
Основними проблемами галузі залишаються: низька ефективність управлінських рішень, брак інвестицій, застарілий шахтний фонд, зависока собівартість вугілля та, відповідно, обмеженість ринку для його збуту. Швидко позбуватися обтяжливих активів державі також не вдається, дороговартісний процес ліквідації шахт триває десятиліття.
При цьому відповідальне за формування та реалізацію державної політики у вугільно-промисловому комплексі Міністерство енергетики не розробило цілісної системи нормативно-правових та програмних документів, необхідних для ефективної реструктуризації вугільної галузі.
Про це йдеться у Звіті про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, передбачених Міністерству енергетики України на реструктуризацію вугільної галузі, у 2021−2022 роках та І півріччі 2023 року.
Аудит засвідчив, що у зазначений період фінансування вугледобувних підприємств здійснювалося за бюджетними програмами «Реструктуризація» та «Ліквідація шахт». Загалом за три роки на реструктуризацію галузі держава виділила 9,3 млрд грн, що забезпечило лише 33% заявленої підприємствами потреби. Водночас на ліквідацію шахт передбачалося 2,5 млрд грн, але у підсумку було профінансовано лише половину.
Відсутність функціонуючого ринку вугільної продукції ще більше загострює проблему. Державні вугледобувні підприємства намагаються продавати свою продукцію за прийнятними цінами, змушуючи державу покривати фінансовий дефіцит.
Через брак фінансування виникли затримки з розробкою проєктів ліквідації шахт та їх експертиз, техніко-економічних обґрунтувань недоцільності подальшої експлуатації шахт, підготовкою до їх ліквідації.
Відсутність чітко визначеного плану з конкретними цілями, заходами, розподілом ресурсів і відповідальністю виконавців призводить до зростання бюджетних витрат на підтримку промисловості. На жаль, ці кошти здебільшого використовуються для виплати шахтарям заборгованості із заробітної плати, а не для проведення суттєвих реформ.
Крім того, Міненерго хоч і збирало великий обсяг інформації про діяльність галузі, однак не обробляло її належним чином, відповідно, не робило з нього аналітичних висновків, які б формували коректну картину стану справ.
«Раніше вугільна галузь була вагомим фактором функціонування і розвитку економіки, а зараз є її найбільш проблемною сферою. Зокрема, якщо у 1991 році в Україні працювали 276 шахт, видобуваючи 193 мільйони тонн вугілля, то у 2014 році – 33 державні шахти – 10,9 мільйона тонн. А в 2021 році видобуток скоротився до 2,9 мільйона тонн. Державні підприємства переважно збиткові. Бюджетні кошти не забезпечили їх фінансового оздоровлення. Крім того, вугільна галузь дуже постраждала від збройної агресії росії. Тому, задля гарантування енергетичної безпеки держава має докласти чималих зусиль для реструктуризації галузі з урахуванням сучасних реалій», – зазначив відповідальний за проведення аудиту член Рахункової палати Ігор Яремчук.
Отже, нереформована вугільна галузь є значним тягарем для платників податків в Україні. Висновки аудиторів підкреслюють критичну потребу в комплексних реформах і більш ефективному управлінні. Зокрема, Міненерго має:
− розробити та подати на затвердження Кабміну проєкт Концепції державної цільової програми реформування вугільної галузі;
− розробити та подати на розгляд Уряду План заходів із реалізації Енергостратегії 2050, в якому визначити заходи, ресурси, виконавців, що мають бути задіяні у реформуванні вугільної галузі;
− запровадити конкурентний ринок вугільної продукції для забезпечення умов її вільного та стабільного постачання і зменшення навантаження на державний бюджет.
Аудит проведено відповідно до Міжнародних стандартів вищих органів аудиту та за підтримки експертів проєкту EU4ACU.
Звіт і рішення за результатами аудиту будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Рахункової палати.
