Людям із порушенням зору
Важливим принципом під час розробки заходів з реалізації стратегії боротьби з бідністю для влади має стати її базування на трудовій, а не на соціально-дотаційній основі з пріоритетом довгострокових програм розвитку національної економіки та забезпечення високого рівня зайнятості. Про це заявив член Рахункової палати Василь Невідомий під час виступу на конференції EUROSAI-ASOSAI в Єрусалимі. Доповідь була присвячена досвіду Рахункової палати у сприянні досягненню цілей сталого розвитку для подолання бідності відповідно до Європейської соціальної хартії.
Василь Невідомий відзначив, що упродовж останніх років з'явилися нові для України форми бідності, зокрема, раптова бідність через втрату житла, майна та джерел для існування внаслідок збройного конфлікту на Сході країни, медична бідність через захворювання або неспроможність отримати лікування, придбати ліки, бідність за ознакою заборгованості через заборгованість перед банківськими установами та надвисокі ставки за кредитами на фоні зменшення реальних доходів населення.
Зі зростанням масштабів бідності, відзначив доповідач, відбувається також поширення відчуття соціальної несправедливості та недовіри суспільства до більшості державних інституцій. З огляду на гостроту цього питання, подолання бідності є одним з ключових завдань державної політики у сфері суспільного розвитку країни і потребує пошуку нових дієвих інструментів вирішення цієї проблеми через систему оподаткування, перерозподіл доходів, вдосконалення політики на ринку праці та соціальну підтримку.
«Державна політика подолання бідності в Україні ґрунтується на сучасних світових підходах у цій сфері з урахуванням Цілей сталого розвитку та Європейської соціальної хартії», – зазначив Василь Невідомий.
Він зауважив, що Рахункова палата проводила аналіз реалізації Стратегії подолання бідності який засвідчив, що прогрес у подоланні бідності в Україні спостерігався до 2014 року, але з того часу внаслідок дії численних негативних факторів ситуація за окремими ключовими показниками погіршилась.
Загалом в Україні, відзначив доповідач, спостерігалось значне збільшення рівня абсолютної, відносної та деприваційної бідності. У 2017 році від усіх трьох форм бідності потерпало 9% населення, а частка населення, яка потерпала хоча б від однієї з форм бідності, становила 57%.
Разом з тим відбулися і позитивні зрушення, зокрема, у 2017 році зменшився рівень бідності за деякими показниками, а частка бідного населення, охопленого програмами соціальної підтримки, зросла до 73,6%. Ці позитивні зміни відбулися насамперед завдяки збільшенню мінімальної заробітної плати та реформуванню програм соціальної підтримки.
Одним з напрямів Стратегії подолання бідності в Україні, зауважив член Рахункової палати, є запобігання бідності та соціальному відчуженню серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО).
«Україна вперше зіткнулася з цією проблемою у 2014 році. На початок 2019 року на обліку перебуває 1,5 млн внутрішньо переміщених осіб. Внутрішньо переміщеним особам надається щомісячна адресна допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. З 2014 по 2019 рік загалом було спрямовано 15,9 млрд грн (орієнтовно 638 млн дол. США) на таку допомогу з державного бюджету», – зазначив Василь Невідомий.
Рахункова палата провела два аудити ефективності використання коштів державного бюджету на надання щомісячної адресної допомоги ВПО для покриття витрат на проживання – у 2016 та у 2018 роках, якими встановлено низку проблем, що потребують вирішення. Зокрема, єдина база даних ВПО досі не працює повноцінно, через недоліки у визначенні чисельності одержувачів і розмірів грошової допомоги, планові обсяги видатків на виплату грошової допомоги ВПО майже щомісячно перевищували фактичну потребу. Крім того, аудитори Рахункової палати відзначають, що уповноважені органи діяли неефективно та безсистемно, що призвело до відстрочення і недоплати грошової допомоги, а в інших випадках – до переплат, неекономного використання і втрат бюджетних коштів.
З посиланням на рекомендації Рахункової палати, Василь Невідомий відзначив, що необхідними кроками у подоланні бідності є узгодження і удосконалення законодавчої бази та інформаційної системи у цій сфері, забезпечення належного планування, контролю та звітування з дотриманням принципів прозорості та підзвітності суспільству.
«Уряду рекомендовано відмовитися від політики формування черги соціально вразливих верств населення за мінімальним пакетом соціальних послуг та створити умови для активності підприємств і установ, здатних запропонувати роботу, яка забезпечить соціальні потреби громадян і формування державного бюджету, – зазначив Василь Невідомий. Важливим принципом під час розробки заходів з реалізації стратегії боротьби з бідністю для влади має стати її базування на трудовій, а не на соціально-дотаційній основі з пріоритетом довгострокових програм розвитку національної економіки та забезпечення високого рівня зайнятості».
